Передмова
до дослідницької роботи Олександра Лінчука
„Мелитопольская наступательная операция
1943 года"
У моїй книзі „Край токмацький" є розділ „Вотан", в якому розповідається про визволення Токмацького району Запорізької області від німецько-фашистських загарбників восени 1943 року. В ньому, зокрема, такі рядки: „Села Жовтневе, Кохане, Червоне, Вишневе, Пришиб, Зелений Гай, Чапаєвка, Виноградне, Новогорівка, Новолюбимівка, Переможне та інші (частина з них під час війни носила німецькі назви) постійно перебували в зоні шаленого вогню".
Добрим словом у книзі було згадано токмацького краєзнавця Олександра Дмитровича Лінчука, який багато зробив, щоб уточнити подробиці військової операції по прориву оборони ворога на лінії „Вотан". Він працював над архівними матеріалами в Центральному архіві Міністерства оборони СРСР (м.Подольськ Московської області, нині тут Архів Міністерства оборони Російської Федерації), зустрічався і листувався з учасниками боїв за визволення Північної Тавріі та Криму від гітлерівців. Результатом його невтомної пошукової роботи став документальний досить об'ємний нарис „Мелитопольская наступательная операция 1943 года", який автор запропонував мені опублікувати в газеті „Таврія".
Ознайомившись із матеріалом, відразу ж дав йому „зелене світло", переконавшись у важливості для нашого краю — та й не тільки! — цієї дослідницької роботи.
Нарис „Мелитопольская наступательная операция 1943 года" був надрукований на сторінках „Таврії" в 1993 році. Публікація його почалася 7 січня, а закінчилася 29 липня (в 45 номерах).
І як часто буває, прочитали, залишили газети в музеях та підшивках бібліотек — і іншого життя ця дослідницька робота не знала впродовж останніх дванадцяти років. Та зосталася пам'ять у небайдужих людей.
Іось у жовтні 2005 року завдяки подіям невмирущого значення та збігу обставин „Мелитопольская наступательная операция 1943 года" стає книгою. За видання її взялися Токмацькі районні адміністрація, рада і об'єднаний міський військовий комісаріат, вони й подбали про фінансування.
Відтоді, як відгриміли салюти Перемоги над фашистами, змайнуло більше 60 років. Та ми ще не знаємо всієї правди про війну. Невідома доля багатьох, хто пропав безвісти. Мільйони людей не знають, в якій землі лежить прах батьків, дідів, братів, сестер... Але ні-ні — та й відсовується завіса над тією чи іншою подією — і перед нами постає правда. Жорстока, вражаюча, але Правда. Від неї холоне кров. Але Правда нам необхідна. Щоб ми були патріотами. Щоб відстоювали мир. Щоб не давали впасти на матір-Україну й порошинці кривди. Щоб знали долю старших і вклонялися їхньому подвигу, бо над нами чисте, безхмарне українське небо.
Цю Правду для нас відкривають, зокрема, пошукові загони, члени яких у лісосмугах і на полях знаходять поховання радянських бійців, загиблих у роки Великої Вітчизняної війни. Вересень-жовтень 2005-го приніс вражаючі повідомлення про знайдені в такий спосіб останки воїнів біля села Чапаєвки Виноградненської сільської ради Токмацького району. (Німецькі назви: Чапаєвки —Вайнау, Виноградного — Альт-Насау). Біля тієї самої Чапаєвки, про яку я згадував вище. У стихійних похованнях, розкопаних і досліджених пошуковцями з Токмака, Бердянська, Молочанська, Оріхова покоївся прах більше 460 радянських воїнів. їх відкопали — і день перепоховання ввійде в історію не тільки Токмацького району та Запорізької області, а й всієї України. Бо по кількості радянських воїнів, останки яких знайдено, — це одне з найбільших стихійних поховань періоду минулої війни.
Стали відомими імена деяких загиблих. Знайдені залишки одягу, речей, патрони та інше. Ось і згадали тоді небайдужі до історії люди документальний нарис ..Мелитопольская наступательная операция 1943 года". Знайшли фінансування. Мені запропонували бути редактором цієї книги, я погодився — і ось тепер вона іде до читача. Книга розповідає про події кривавої осені 43-ого, про те, як планувався прорив німецької оборони на лінії„Вотан"і як та якими силами він здійснювався.
Щоб написати таку роботу, треба бути . невтомним пошуковцем, дослідником, патріотом рідної землі і шанувати історію. Ці якості притаманні О.Д.Лінчуку.
Книга має патріотичне значення для виховання молоді на кращих традиціях нашого народу. А сьогодні, на мою думку, відчувається дефіцит саме патріотизму.
Доземний уклін полеглим за діло святе!
Вічна їм слава!
|
Микола ГОМОН, член Національної Спілки письменників України, |
