Музей солдата без вісти зниклого
(без вести пропавшего)

 

В раскопе траншеи из пепла и тлена

Душа восстает из безвестности плена

И сердце тревога толкнет на рассвете:

«Солдатик родной, за тебя я в ответе!..»

 

Гейченко Р.Р.

Новости с "Вотана" 

Дивіться відеоматеріали Юрія Гейченко

Имена солдат установленные в результате раскопок

Наши земляки, пропавшие без вести

Солддатик родной, я за тебя в ответе... (поэзия)

Довідка.

 

«Музей солдата без вісти зниклого» заснований на громадських засадах, відкритий і функціонує з 3-го березня 2003-го року. Створений з ініціативи Гейченко Ріфата Раіфовича - колишнього замісника керівника Токмацького пошукового клубу «Обеліск» та Синявського Івана Михайловича - колишнього голови Токмацької міської організації ветеранів-інвалідів Великої Вітчизняної війни (нині покійний) на базі зібраного не одним поколінням пошуковців матеріала. Мета музею: збереження пам’яті про солдат загиблих під час Великої Вітчизняної війни, акцентування уваги відвідувачів на взаємозв’язку сьогодення з минулим, виховання у підростаючого покоління почуття людяності, чуйності, доброти, щирості, гордості за своїх предків та вдячності нащадків.

Експозиція музею доповнює, а іноді для декого відкриває невідомі сторінки історії ходу Великої Вітчизняної війни в нашому краї. Окрім екскурсій по музею застосовуються виїзні виставки до учбових закладів, та участь частини експозиції в заходах районного відділу культури присвячених дню Перемоги та дню визволення міста і району від німецько-фашистських окупантів.

Адреса музею: вул. Революційна, 55, м. Токмак Запорізької області, 71700.

Керівник музею Гейченко Ріфат Раіфович. Телефон: +380964738866. електронна пошта: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

З часу відкриття музей відвідали 1429 відвідувачів ( з книги відгуків).

Розпорядок роботи: вівторок, п’ятниця з 9.00 до 13.00 та в інший будь-який зручний для відвідувачів та екскурсій час (по домовленості).

Утримується музей на пожертвування відвідувачів та членські внески районного військово-історичного пошукового товариства «Вотан», оренда музейної кімнати за рахунок міської організації ветеранів України.

Адреса музею: вул. Революційна, 55, м. Токмак Запорізької області, 71700. Керівник музею Гейченко Ріфат Раіфович. Телефон: +380964738866. електронна пошта: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра. З часу відкриття музей відвідали 1429 відвідувачів ( з книги відгуків). Розпорядок роботи: вівторок, п’ятниця з 9.00 до 13.00 та в інший будь-який зручний для відвідувачів та екскурсій час (по домовленості). Утримується музей на пожертвування відвідувачів та членські внески районного військово-історичного пошукового товариства «Вотан», оренда музейної кімнати за рахунок міської організації ветеранів України.

Опис музею Солдата без вісти зниклого.     Експозиція музею є результат більш як тридцятирічної діяльності не одного покоління пошуковців-аматорів, для яких вияснення долі безвісти зниклого солдата це поклик серця, це біль совісті. До уваги відвідувачів пропонується майже весь матеріал: що вдалося надбати та зберегти. Експозиція весь час доповнюється новими матеріалами та експонатами.

Відвідувачам при проведенні екскурсій спочатку пропонується оглянути стелаж присвячений солдатам 61 стрілецької дивізії, зі знахідки яких і почалася історія пошукового руху і імена яких вдалося встановити з записочок в стріляних автоматних та гвинтівочних гільзах. Гасілін Васілій, Ліпський Петро, Саліхов Шаміль, Єпраносян Татос, Поцхвєрашвілі Амберкі. Портрети цих солдат,їхні речі та предмети військового спорядження , фото з пошуку, перепоховання та приїзду їх родичів, письмові коментарі наближають образи загиблих солдат до відвідувача.

 

Наступна тема: воїни 80-ої та 36-ої танкових бригад. Портрети лейтенантів Буяєва та Шамшуріна, орден Червоної Зірки, завдяки номеру якого вдалося встановити ім′я знайденого солдата – Сєлєзньова Петра Семеновича. Також документи з Подольського архіву Міністерства Оборони СРСР про його нагородження та лист колишньої колеги його мами, яка померла так і не дізнавшись істини про долю свого сина. Копія останнього листа лейтенанта Буяєва до рідних. Заспокійливі рядки цього листа не можуть приховати напруги тих гарячих днів.

 

Портрет Ковальова Андрія, надісланий його сестрою для нашого музею, список його товаришів, що загинули в одному з ним бою, муляжі боєприпасів, з якими вони мали справу – експозиція, присвячена воїнам – саперам 151 стрілецької дивізії.

Медаль «За бойові заслуги» дала змогу встановити ім’я воїна 92-го гвардійського артилерійського полку, колишнього вчителя, сина азербайджанського народу Ширинова Кодира Мамедовича, який понад 50 років був для рідних зниклим без вісти. Його портрет, копії довоєнних фото, виписка з наказу про нагородження та газетний коментар про візит його сина та онука в наш музей представлені до уваги відвідувачів.

Два стенди займають фото коментарі про участь токмацьких пошуковців в вахтах Пам’яті та міжнародних пошукових експедиціях в Новгородській, Смоленській областях та під Сталінградом.

 

Дві довідки про сплату подушного податку на ім’я Барбашова Федора Григоровича, копія довідки з госпіталю , видана червоноармійцю Михайлову, солдатський котелок з ініціалами «В.П.П.», копії грошових купюр воєнних часів та фрагмент польотної топографічної карти, знайдених з останками невідомого льотчика на даний момент потіснилися для розміщення в цьому ж стелажу речей та предметів бойового спорядження червоноармійця 1372 стр. полку 417 стрілецької дивізії Хачко Костянтина Петровича, ім’я якого вдалося встановити із знайдених з його останками довідки про проходження дійсної військової служби та виписки про нагородження його медаллю «За відвагу».

 

Довелося потіснити і експозицію присвячену нашим землякам, знайденим іншими пошуковцями, та розмістити матеріали-результати експедиції по пошуку без вісти зниклих в оточенні воїнів 18 –ої та 9-ої армій.

Пробитий осколком значок «Готов к труду и обороне», ебонітові капсули для паперових вкладишів солдатських медальйонів, копії п’ятьох записок, знайдених в цих капсулах, і найважливіше, імена солдат, вирвані із невідомості дякуючи цим запискам: три краснодарця: Цепкалов Георгій, Андрій Назаров, Ілля Колупаєв та два українця: Рибка Андрій з Полтавщини та Ярема Олексій чи Олександр з Березані, що на Київщині – це вся спадщина 270-ти солдат та офіцерів, знайдених на території Куйбишевського району Запорізької області.

 

Експозиція наступного стелажа присвячена невідомому льотчику –винищувачу 8-ої повітряної армії, останки якого були випадково знайденими людьми далекими від пошуку – металошукачами. Але, хоча й маються всі дані для установлення імені героя, який, зі слів очевидців, загинув в нерівному бою з трьома фашистськими винищувачами, до цього часу ім’я його, на жаль, невідоме… Історія ця не залишилася поза увагою преси та громадськості і на стенді з коментарем про його перепоховання є вірші присвячені герою небайдужими до його долі людьми.

 

Легенда про знищену німцями радянську штрафну жіночу роту на Пришибських висотах над селом Вайнау була вже майже забута, та з ініціативи пошуковців ця легенда, наперекір всім розумникам від історії, стала дійсністю, коли після дворічних пошуків забутого поховання, нами з останками загиблих були знайдені два жіночі гребінці (один підписаний, « ТАСЯ») та предмети жіночої гігієни, до того ж судмедекспертами з солідним стажем було встановлено, що останки знайдених пошуковцями 32-ох чоловік із восьмидесяти дев’яти належать жінкам. На жаль імена цих дівчат до цього часу невідомі, та завдяки пошуку їхньої могили вдалося вирвати з невідомості імена Даценка Івана Матвійовича та Бугая Сергія Сергійовича. До того ж невідправлений лист, знайдений з останками одного із загиблих, відкрив нову сторінку … Мажаров Леонід Степанович був поранений в бою під Вайнау, його товариш, санітар. перев’язав його, евакуював з поля бою, передавши далі в медсанбат і пораненого і його документи, а невідправленого листа до брата пораненого залишив собі, щоб відправити пізніше. Його й знайшли з цим листом через 60 років.

Історії пошуку цих дівчат та знайдених солдат присвячено два стелажі та два стенди.

 

 

Власов Іван Андрійович, його зброєю була протитанкова рушниця. « …уничтожаю немецкие танки. Скоро освободим Украину. Уже Смоленск освобожден.» - рядки його останнього листа, якого прочитала через 60 років вся краснодарська станиця, звідки він родом. Крім його рідних.

Копії його документів, останнього листа та муляж рушниці з якою він боровся з фашистами впадають зразу в очі відвідувача, коли він заходить до нашого музею.

 

Нема нічого гіршого як невдячне людське безпам’ятство . Два настінних стенди коментують історію перепоховань солдат, померлих від ран в польових госпіталях, могили яких з часом, дякуючи безчулим представникам попередньої влади, були зрівняні з землею й забуті.

 

Солдатські імена. Нема більшої нагороди для пошуковця, як вирване із темряви невідомості ім’я солдата. Невблаганний плин часу рідко дає шанс для встановлення імені з паперових солдатських документів. Та підписані солдатами їх речі: ложки, бритви, котелки, як довічні автографи несуть в майбутнє їхні імена, вертаючи пам’ять про них не тільки рідним та близьким, а й небайдужим людям. В одному зі стелажів знаходяться предмети простого солдатського побуту, підписані солдатами, де повним ім’ям, де ініціалами,– свідки героїчних та трагічних подій життя своїх колишніх хазяїв.

 

Не тільки наші солдати по волі долі залишалися на полі бою забутими, часто таке траплялося й з німецькими солдатами. На настінній експозиції та в двох стелажах до уваги відвідувачів представлені зразки антирадянської фашистської пропаганди, копії словарів, призначених для вжитку на окупованій території, речі їх повсякденного побуту, залишки амуніції та нагород знайдених на колишніх полях боїв.

 

 

 

 

 

На одному з останніх стендів розміщений фото та газетний коментар про участь наших пошуковців в акції пошуку могили загиблого солдата Вермахту Петера Вельверса з його сином, який пообіцяв своїй матері перед її смертю знайти могилу батька й перепоховати його останки коло неї .

 

 

В одному з куточків розміщені свідоцтва про нагороди та грамоти, якими відзначена робота пошуковців.

 

Під час екскурсій.