Якби не військова форма…
Таке ж враження було у нас, ще малих хлопчаків, тоді, в семидесятих, коли мама та сестра Васі Гасіліна передавали нам його портрет. Це була хвилююча мить. Ми побачили обличчя солдата, якого ж самі і знайшли на місці його останнього бою, в його окопі, який став йому могилою і довгі роки беріг свою страшну таємницю.
З портрета теж дивився молодий хлопець, старший за нас на три - чотири роки, та все ж для нас він був Солдатом.
Подивіться на ці молоді обличчя, в їхні очі. Дуже гірко, що їх юність, їх життя перекреслила клята війна. Гірко, що в свій час світ не зупинив тих двох вусатих павуків, одного коричневого, другого червоного, які мали б одне одного зжерти, а загубили стільки люду…
І з одної сторони, і з другої за синами плакали матері, та ридаючи, вдови притискали сиріт до грудей…
І клени сумні листям тихо сліди покривали коханих, що навіки пішли…
31 серпня цього року пошуковцями товариства «Вотан» були передані представнику народної спілки Германії з догляду за військовими похованнями останки п’ятьох військовослужбовців Вермахту, які були знайдені під час планових пошукових робіт у Токмацькому районі, для подальшого перепоховання на спеціалізованому військовому цвинтарі.
Троє з них неодмінно повернуться із небуття для рідних, завдяки смертним медальйонам, що збереглися.
Голова Токмацького районного військово-історичного
пошукового товариства «Вотан» Гейченко Р.Р.