Спорт в Токмаке
Акробатика у 1956-1959 роках
Денисенко М. М.
|
|
Далекі 50-ті роки, ще не так багато часу пройшло після війни, а після голодного 47 року часу пройшло ще менше. Та ми, діти, про це не задумувалися. Нам потрібні були друзі і свіже повітря.
Мені пощастило жити на Південному селищі. Поруч з нашими корпусами знаходилось ремісниче училище. А в ньому були спортивне містечко і спортивний зал.
Компанії ж нам не бракувало. Із-за відсутності тренерів ми фізично розвивалися самі. В кожній порі року у нас були свої ігри. Літом ми грали в "лапту", "жмурки", "козаків-розбійників", волейбол, який був популярний у нашому місті. В осінній період грали в футбол, "штандера", "собачки", боролися на траві, грали в "підмурного". Зимою каталися на ковзанах, лижах, санках, а в школі стрибали через козла і самостійно займалися на паралельних брусах. І ще в школі був один мат, на якому ми вчилися акробатиці. Вчорами ми грали в доміно, шашки, шахмати, карти. А шахи вирізали з картошки і хліба. Весною грали в "ножичка", у "вибивного", бігали на перегонки. В ремісничому училищі був чудовий гімнаст Михайло Михайлович Шмига, а в школі - Іван Ігнатович Резник. Ось вони, мабуть, і підштовхнули мене до гімнастики.
Акробатику ж я вперше побачив у парку Кірова в літньому театрі. Якось до нас у місто заїхала циркова група і там виступала чоловіча пара. Вони виконували стійку на прямих руках. І після цього я робив стійку де тільки міг.
|
Токмак 1957р. Перший тренер по акробатиці (зправа ) Шаховський Микола Денисенко Микола (зліва) |
У 1955 році по нашому місту пройшов говір, що з'явився тренер зі спортивної акробатики. Цим тренером був Шаховський Микола Олександрович. Він почав збирати дітей, бажаючих займатися акробатикою. І так ми попали до справжнього тренера.
Там ми зустрілися з Приходою Анатолієм, Безкорованим Миколою, Соколовською Зіною, Єрмаковим Анатолієм і багатьма іншими. Спочатку ми викопали квадратну яму, засипали її тирсою і почались тренування. Звичайно, як у кожній групі, були свої лідери. Ними стали вже згадані Прихода Анатолій та Безкоровайний Микола, Соколовська Зіна, до них відносився і я.
|
|
Щоб популяризувати акробатику в місті, наш тренер запропонував нам виступити на танцювальній площадці в перерві між танцями. (Танцювальна площадка на той час знаходилася у сквері на тому місці, де зараз кафе "Чебуречна"). Перший виступ пройшов вдало.
|
|
Виступали ми в трійці: Шаховський, Безкоровайний, Денисенко. Через деякий час нас запросили виступати разом з художньою самодіяльністю клуба Кірова. Ми були бажані на всіх праздниках. Їздили виступати і по селах. Виступали на фестивалях в м. Чернігові, а також в смотрі-конкурсі художньої самодіяльності в м. Запоріжжі. В 1955 - 1959-х роках в Запоріжжі проводились змагання зі спортивної акробатики, в яких ми також приймали участь. Прихода Анатолій стрибав на акробатичній доріжці, я і Безкоровайний Микола виступали в чоловічій парі, Шаховський Микола і Соколовська Зіна - в змішаній парі.
|
|
Тренувалися ми три рази на тиждень по дві години. Зі стадіону ми переходили в спортивний зал, який нам люб'язно надавав Клещуков Георгій Іванович. Жили ми далеко від залу, а тренування проходили з 20 і до 22 години. І після десятої години ночі ми розходились по домівках, я - на Південне селище, Безкоровайний - в район церкви, Зіна Соколовська - за Ленінський міст.
|
|
В 1956 році міські власті зробили на ставку зону відпочинку і ми часто тренування проводили там. На ставку продавали морозиво, пиріжки, сітро. Відпочиваючих було досить багато.
В нашій групі ніхто не палив і в цьому велика заслуга нашого тренера Шаховського Миколи Олександровича. Відвертав він нас і від алкоголю.
В ті далекі роки дружба між спортсменами усіх видів спорту була закономірною, ми з повагою ставились до штангістів, легкоатлетів, боксерів - це була нібито єдина родина.