Каталог половецької скульптури Токмака
Саєнко В.М.
Каталог половецької скульптури,
яка походить з Токмацького району Запорізької області
Перші відомості про скульптуру середньовічних кочовиків на території Токмаччини відносяться до кінця ХІХ сторіччя, коли 1892 року край відвідав Н.І.Веселовський з метою провести дообстеження кургану доби бронзи, поруйнованого копанками місцевих селян: «В местечке Большой Токмак г.Веселовский заметил много каменных баб, стоящих у ворот на углах улиц».
Зокрема, перед воротами готелю на центральній площі знаходилась фігура воїна з вусами в гостроверхій шапці, з шаблею, ножем, луком, та колчаном зі стрілами. Цю скульптуру з видовбаним хрестом і заглибленням придбав хазяїн готелю в селянина, в якого вона лежала під стіною будинку. У цього ж селянина власник готелю купив ще кілька кам’яних баб і використав їх для фундаменту свого будинку. Також Н.І. Веселовський описав жіночі скульптури з особливим головним убором, що нагадав йому киргизький саукеле [Шевчук, 1991, с.8].
Потім свідчення про наявність скульптури попали до каталогу С.А.Плєтньової [1974]:
«№228. Каменные статуи в историко-краеведческом музее г.Токмак. Сообщение Г.Е.Марченко».
«№232. г.Молочанск, каменая статуя. Собщение Г.Е.Марченко».
Г.Ю.Марченко працював наприкінці 1960-х років в Товаристві з охорони памяток історії та культури, займаючись обліком «кам’яних баб», видрукував статтю з мистецтвознавства половецької скульптури [Марченко,1969].
Нижче наводиться інформація про половецьку скульптуру, що походить з території району, яку спроможно було зібрати в наш час (16 одиниць). Номери обстеженим скульптурам призначені по групам за пунктом прив’язки (місцем знахідки, або в разі нез’ясованості – першопочаткового зберігання), а всередині цих груп – поспіль; також фіксуються їх переміщення.
Виходи гранітів, звідкіля видобувався матеріал для виготовлення скульптур поширені в верхній течії р.Токмачка, пісковику – в балці Кошувата, що впадає в дельту р.Чингул.
1. Токмацький краєзнавчий музей – 6 скульптур.
На початку 1980-х років скульптури звезені до музею з території міста, де вони були встановлені перед подвір’ями чи використовувались як опори, до яких пригвинчувались забори.
1993 в музеї знаходилось шість скульптур, з них одна зараз чомусь встановлена в с.Садове на приватному подвір’ї, три залишились в музеї, місцезнаходження ще двох невідоме .
1.1. Масивна скульптура, виготовлена з жовтуватого вапняка. Фігура об’ємна, зображена сидячки, рамена товсті, руки на животі з сосудом. Обличчя збито, два ока пробуравлено пізніше. Сильно вивітрена. Сучасне місцезнаходження невідоме. За свідченням працівників музею, нібито передана директору заповідника «Кам’яна могила» Б.Д.Михайлову, що в усякому випадку протизаконно. Документація про постійний чи тимчасовий облік, акти передачі відсутні. Змальована 1993р. (рис.)
1.2. Масивна об’ємна статуя, сильно вивітрена. Виготовлена з граніту темно-брунатного кольору. Голова відбита, збереглася окремо, нижня частина одпиляна. Руки з сосудом складені на животі. Висота 1,3м. Облікова документація відсутня (рис.).
1.3. Пласка скульптура, зображує людину з складеними на животі руками, в руках сосуд. Голова відбита. Сильно вивітрена. Матеріал – граніт сірого кольору. Облікова документація відсутня (рис.).
1.4. Антропоморфна скульптура сірого граніту з виділеною головою. Сильно вивітрена, ліва сторона поколота, плече збито. Місцезнаходження (2005р.) – с.Садове, вул.Сачка, 65, перед подвірям. Змальована 1993р., (рис.).
1.5. Верхня частина об’ємної скульптури. Сильно вивітрена. Від спини руки виділені жолобчатими поглибинами. Нижня частина в новітній час видовбана у вигляді лохані для господарських потреб. Знаходилась в експозиції залу археології, сучасне місцезнаходження невідоме. Працівники музею заперечують присутність її в музеї будь-коли. Змальована та сфотографована 1993р., (рис.)
1.6. Жіноча скульптура відносно доброї збереженості. В руках тримає сосуд. Головний убор з «рогами», пошкоджений від часу. Обличчя збите. На шиї рельєфом гривня та підвіска (зазвичай це був скарабей), гравіровкою - комір або намисто. На поясі праворуч ніж та брусок, ліворуч баклажка та якийсь предмет (пошкоджено) – передано редьєфом. Гравіровкою – оздоби та поли каптана. Нижче пояса так званий «фон». Виготовлена з пісковику. Нижня частина без захисного покриття варварським чином замурована цеглою. Знаходиться в експозиції залу археології. Облікова документація відсутня (рис.).
2. м.Молочанськ – 4 скульптури.
2.1. Одбита голова скульптури з пісковику. Сильні сліди вивітрювання. Зберігання – м.Токмак, приватна колекція (рис.).
2.2. Торс скульптури. Голова і нижня частина відбиті. Руки на животі з чашею. На грудях - дві круглі бляхи, з’єднані ременями. Задня частина збита. Сліди вивітрювання, пошкодження плугом. Матріал – вапняк. Вивезена в м.Запоріжжя, місце зберігання невідоме (рис.).
Фрагменти цих двох статуй кілька років стояли на квітнику Молочанської племстанції. Після публікацій в пресі часів «перебудови» окультних статей про «негативну енергетику кам’яних баб» були викинуті в лісосмугу за містом.
2.3. Стояча статуя, в руках, складених на животі, тримає сосуд. На голові напівсферичний головний убор (шолом - ?). Ступні ног відбиті. Нижче пояса має «фон».Висота 1,83м. Звітрена. Виготовлена з грубозернистого граніту. Зберігається в Хортицькому музеї. Шифр НЗХ-К-39. [Борисенко, 2003, с.10], (рис.).
2.4. Жіноча стояча скульптура. Руки на животі з сосудом. Первинний вигляд головного убору – крислата шляпа з «рогами». На обличчі та тулобі – два вузьких прямокутних заглиблення від використання в якості загорожі. Виготовлена з залізистого червоного граніту. Розколота навпіл по горизонталі на рівні живота. Зцементована 1996р. Висота 1,58м. Сильно звітрена. Зберігається в Хортицькому музеї. Шифр НЗХ-К-38. Опублікована (Борисенко, 2003, с.21), (рис.).
Також в каталозі О.Є.Борисенко (2003, с.9) вміщено тюркську (дополовецьку, або ранньо-половецьку - ?) статую. Нижня частина обличчя, а також очі й рот виділені гравіровкою. Брови й ніс передані рельєфом. Нижня частина має розширення. Висота 1,33м. Звітрена. Виготовлена з рожевого граніту. Шифр НЗХ-К-37. За деякими свідченнями, вона знайдена під Запоріжжям - ?. Трактовка обличчя наближають її до масиву скульптур, що відносять до культури печенігів або торків. Цікава ідентифікація матеріалу скульптури та можливого родовища каміння. До нашого каталогу вона не включена через проблематичність віднесення її до половецького часу.
Останні три сульптури задокументовані в фондах за актом №28 від 29.04.72р., як отримані з м.Молочанська. Записи про це в інвентарній книзі зроблені 11.03.74р.
3. с.Новомиколаївка – 3 скульптури.
3.1. Двір Захарченко. Скульптура висотою 1,63м, виготовлена з пісковику. [Об утверждении..., №966]. Місцезнаходження невідоме.
3.2. Біля школи. Пісковик, висота 1,6м. [Об утверждении..., №969]. Місцезнаходження невідоме.
3.3. Біля школи. Висота 1,6м. [Об утверждении..., №970]. Місцезнаходження невідоме.
4. с.Курушани – 2 скульптури .
4.1. Погруддя чоловічої скульптури. Нижня частина відбита. Рельєфом модельовані ніс, брови, вуха. Очі позначені заглибинами. На голові гостроверхий «шолом», верхівка збита. Сильно вивітрена. Матеріал – вапняк. Зберігалася в школі, вивезена в м.Запоріжжя. Місцезнаходження невідоме. Рис.
4.2. Погруддя чоловічої скульптури. Нижня частина відбита. На голові гостроверхий «шолом». Сильно вивітрена. Матеріал – вапняк. Зберігалася в школі, вивезена в м.Запоріжжя. Місцезнаходження невідоме. Рис.
5. с.Черноземне.
5.1. Запорізькою експедицією Інституту археології 1980 року в насипу невеликого кургану досліджено половецьке святилище, де знайдено кам’яну «бабу», декілька фігур вершників та скульптуру ведмедя. Зберігання – ЗКМ [Чурилова, 1990].
6. с.Очеретувате – 4 скульптури.
6.1. Двір Джос. Пісковик, висота 1,3 м. [Об утверждении..., №967]. Зберігання – невідоме.
6.2. Двір Антоненко. Пісковик, висота 1,7м. [Об утверждении..., №968]. Зберігання – невідоме.
6.3. Біля воріт Шевченко К.Т. Пісковик. [Об утверждении..., №971]. Зберігання – невідоме.
6.4. Половецька скульптура з «пісчаника тесаного», висота 1,45м. Зберігалася в Хортицькому музеї, інв. № К-36 (1231). Поступила за актом №27 від 29.04.72р. Видана Тернопільському музею. Наказ Мін.культури №17 від 22.03.02р. Акт видачі №1 від 4.01.2002р. Малюнки чи фото відсутні.
Інтерес до половецької скульптури як до об’єкта колекціонування в останні роки посилився, що призводить до вилучення її в той чи інший засіб (від викрадення до незаконної купівлі приватними особами та комерційними структурами) з музейних колекцій. Цьому сприяє певна закритість фондів для науковців і громадськості та відсутність належного ведення обліку експонатів в музеях, яка відкриває шлях до розкрадання музейних експонатів.
З 19 скульптур, відомості про яких наводяться, лише 6 зберігаються в державних музеях, 2 в приватних колекціях, місцезнаходження 11 зараз взагалі невідоме. В випадках же крадіжок, що майже завжди є слідством недбалого збереження, керівництво музеїв інколи намагається приховати це і десь здобути схожий експонат, за відомим принципом фальсіфікації при недостачах: «корзина, картина, картонка и маленькая собачонка».
Також треба ще раз наголосити на негайній необхідності перемістити скульптуру музейних зібрань в павільйони-лапідарії, захишені від атмосферних опадів, бо в зимовий період за рахунок розширення вологи при замерзанні камінь зазнає невпинної, повільної та непомітної на перший погляд руйнації. На це неодноразово звертали увагу дослідники середньовічної скульптури [Плетнева,1974, с.9; Шевчук, 1991, с.13]. Так за останні двадцять років стан експонатів великого зібрання Дніпропетровського музею значно погіршився [Гераськова, 1991, с.22]. «Кам’яних баб» намагаються виставляти перед будинками музеїв для утворення «колоріту» в цілях реклами, але для цього доцільно використовувати лише копії. Та і в приміщеннях музеїв скульптура часто з порушеням норм музеєфікації бетонується в підлогу без попереднього захисного покриття, шкрябається металевими гаками кріплень.
Таким чином, зібрання половецької скульптури потребують охорони в названих двох напрямках: по-перше, захист від згубної дії атмосферної ерозії, а по-друге, наведення обліку в цілях перешкодити розкраданню з застосуванням карної відповідальності правоохоронними органами, що знаходиться в прямій залежності від вирішення питання про грошову оцінку музейних експонатів.
Література
[Борисенко О.Є.- автор тексту і упорядник], 2003. Половецька скульптура. Каталог музейної збірки Національного заповідника «Хортиця». – 32 с.
Гераськова Л.С., 1991. Скульптура середньовічних кочовиків степів Східної Європи. - К. – 130 с.
Марченко Г.Ю., 1969. Мистецька цінність «кам’яних баб» // Народна творчість та етнографія. - №4.
Об упорядочивании списка памятников местного значения. Решение исполнит. Комитета Запор. обл. Совета нар. деп. №580 от 22.12.1982г. – Машинопис.
Об утверждении списков памятников местного значения. Решение исполкома Запорожского обл. Совета депутатов трудящихся. №55 от 10.02.1971г. – Машинопис.
Плетнева С.А., 1974. Половецкие каменные изваяния. // САИ. – вып. Е 4-2. – М. – 200 с.
Чурилова Л.Н., 1990. О семантике рисунков на половецких изваяниях. // Исследования по археологии Поднепровья. – Днепропетровск.
Шевчук С.П., 1991. Історія вивчення половецьких кам’яних баб та їх сучасний стан в межах Запорізької області. – Запоріжжя. – 15с.
Рисунки
Рис. 1 . 1- план Токмацького району;
12 малюнків: 6 ТКМ, 2+2 Молочанськ, 2 Курушани.