Жовтень сорок першого.
На поля, спотворені протитанковим ровом, шанцями, вибухами від мін та снарядів, вийшли люди.
Вийшли, щоб прибрати сліди кривавих жнив війни, поховати солдат, що залишилися на полі бою,- чиїхось синів, братів, батьків …
Скільки там було загиблих, не розкажуть нині ні ті люди, що ховали їх, ні товариші по зброї, що знали їх. У них попереду було ще чотири роки війни…
І імена загиблих теж залишилися там, у сорок першому.
В минулому, 2018-ому році, на ці ж поля знову вийшли люди, - члени Асоціації пошукових загонів Запорізької області, небайдужі до долі тих, хто навіки залишився в цій землі.
8 травня 2019-го в Тимашовці Запорізької області відбулося перепоховання останків двадцяти двох знайдених на колишньому полі бою червоноармійців.
На цьому пошуки не припинилися. На цей момент знайдено останки ще 58-ми вояків.
|
Особлива увага під час ексгумації приділялася особистим речам солдат: флягам, казанкам, небезпечним бритвам, всьому, що могло бути підписаним, що берегло ім’я господаря речі. Надзвичайно цінними знахідками були медальйони. Чорні капсули та металеві ладанки. В середині одного із знайдених стальних шоломів було вишкрябане прізвище «Потапов», на одній флязі – «Дмитрев А.Ф.», на іншій – ініціали «М.Х.». На ручці небезпечної бритви – прізвище «Акованев». У одного із загиблих в кишені гімнастерки знайшли фрагменти невідомої довідки з сільради українською мовою, у другого-фрагменти квитка профспілки.
|
|
|
На превеликий жаль всі медальйони – ладанки, які були виготовлені зі звичайної жесті не збереглися. Час та несприятливі умови перетворили і їх і вкладені в них папірці в купку іржі. Велика надія покладалася на пластмасові капсули-медальйони. Їх було знайдено дев’ять штук. Більша частина – пусті. В одній були голки й нитки. З іншої капсули паперова вкладка висипалася порохом. В ще одній - вкладка збереглася, та рукописні записи вимокли так, що ніякими засобами на цей час їх не вдалося відновити.Ще одна маленька чорна капсула берегла свою таємницю понад 70 років. Ось вона лежить переді мною. Я знаю, що паперова вкладка в ній є, - хлопці тільки знайшли, заглянули в капсулу. Попередили.Тепер хвилюючий момент, - вилучити вкладку з капсули, розгорнути… і, дай боже, щоб збереглися рукописні записи на папері… Час невблаганний. Чорнильні записи на вкладці потьмяніли, вицвіли……ледь помітна літера «А» в графі «Имя» все ж залишала надію, що вдасться після сканування та комп’ютерної обробки ще щось побачити. Через деякий час вдалось встановити: « Имя Ал – ндр
|
|
Алєксандр мав на увазі червоноармійця Каліна Алєксандра Сємьоновича з Пєнзи, який до цього часу значиться безвісти зниклим.
Коли є якісь сумніви, краще не поспішати з висновками.
Через кілька днів після повторного сканування паперової вкладки, вдалося прочитати ледь видний запис в графі «Город» Пенза.
В графі «Район» - улица.
І на наступному рядочку вгадувалась довга назва вулиці – Московская .., що співпадало з даними ОБД МЕМОРІАЛ та підтвердило, що Алєксандр Дударьонок має рацію.
Тепер постало питання, як повідомити рідню про нашу печальну знахідку. Хто буде шукати близьких загиблого солдата?
На нинішньому етапі розвитку зв’язку це не проблема. В Пєнзі виявляється є свій пошуковий рух. Вдалося зв’язатися з головою цього руху Ларісою Казаковою і на даний момент ця інформація розповсюджена і в місцевій пресі, і в інтернеті.
Загинув Алєксандр в дев’ятнадцятирічному віці, навряд чи встиг він завести сім’ю до призову. Якщо були брати – сестри…
Плекаємо надію, що, можливо, хтось та й відгукнеться…
Матеріал підготував Гейченко Р.